БІБЛІОТЕКА ІЗМАЇЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Брошура підготовлена за метеріалами виставкового проекту “Мазепа. Karl ХІІ. Пётр І. Топ-10 міфів ru.пропаганди”, який був створений у 2020-2021 роках Українським інститутом національної пам’яті спільно із Державним історико-культурним заповідником “Поле Полтавської битви”

Тривалий час українська археологія перебувала в умовах жорсткої цензури з боку політичних режимів держав, до складу яких входили українські землі. Тому як галузь, що впливала на національний наратив та усвідомлення власної ідентичності, мала бути не лише підконтрольною, а й відповідати певній ідеології. Репресії проявлялися у створенні несприятливих для роботи й життя умов, забороні займатися професійною діяльністю, переслідуваннях за етнічною приналежністю чи за політичним мотивами, ув’язненні, ізоляції в психіатричних лікарнях, таборах та фізичному знищенні. Вулична виставка «Наказано не знати: Українські археологи в лещатах тоталітаризму» присвячена археологам, які, попри утиски й репресії, здійснили важливі наукові відкриття. Ці люди репрезентують репресовані цілі покоління українських учених-археологів, які налічують десятки чи навіть сотні імен.

Слово “Голодомор” означає масове вбивство голодом, від якого не було порятунку. Цим словом українці називають Національну Катастрофу 1932 – 1933 рр.

Цей проект — про те людське, що не здатна знищити жодна система. Про небайдужий погляд, розказану казку, простягнуту руку, розділений окраєць хліба. Про силу волі, віри і любові. Про перемогу надії. Про свободу в серцях. Про тріумф людини.

Вихідці з України були в багатьох концтаборах нацистської Німеччини. Представлені тут історії свідчать: багато українців не хотіли миритися з роллю пасивних рабів нацизму. У таборах вони формували мережі взаємодопомоги та підпільні організації, наважувалися на втечі, бунти й повстання. Імперія ГУЛАГ розпочала свою роботу із становленням радянської влади і продовжила вбивати після падіння нацизму. У радянських концтаборах режим винищував українську націю. Але комуністи не досягли цілі. Українські в’язні були серед тих найактивніших, хто зруйнували, здавалося б непереможну, імперію ГУЛАГу.

Великою мірою завдяки тим українцям, які не зламались у нацистських і комуністичних концтаборах, ми зараз живемо у вільній незалежній державі

Донедавна — промисловий велетень, важливий порт на березі тихоплинного Азовського моря, місце, де проживали представники багатьох народів, багатьох етносів. Донедавна. Місто приазовських греків, місто металургів й корабелів, місто з давнім минулим, місто непростої долі. 2022-й рік поділив його історію на «до» та «після», назавжди розшматувавши жит­тєві сюжети, поховавши під залишками залізобетонних плит тисячі людських душ.

Проте для кожного з маріупольців та маріупольчанок, хто вижив, хто був змушений перебра­тися в інші краї, Маріуполь, його історія залишається назавжди в серці. Це— історія їхнього міста, їхня історія, їхній Маріуполь.

Наша виставка має на меті продемонструвати минувшину цього неймовірного міста-героя, його унікальне історичне обличчя. Це — сторінки історії нашого українського Маріуполя. Це — наш Маріуполь!

Колективна монографія присвячена історії Південної України XV–XVIII ст. У книзі висвітлюються різні аспекти історії поселень регіону в цей період та механізми символічного присвоєння простору, які використовувала Російська імперія

Навесні 2014 року світ був переконаний, що в Україні почалася громадянська війна і всі жителі Донбасу, слідом за кримчанами, раптом захотіли приєднатися до Росії. Такими були наративи російської пропаганди, які активно поширювалися всіма можливими засобами. Мало хто тоді здогадувався, що насправді це ретельно спланована російськими спецслужбами операція, здійснена за безпосередньої участі самих росіян. Нова книга Наталки Позняк “Без ротації” руйнує російські міфи і вустами вихідців із Донбасу, які зі зброєю в руках стали на захист своєї землі, розкриває невідомі деталі та механізми цієї спецоперації. І водночас переконує, що Донбас був, є і буде українським.

Дослідження Владіміра Тисменяну присвячене аналізу тоталітарних експериментів із перетворення суспільства в XX столітті. Автор розкриває джерела формування, принципи функціонування та злочини комуністичних і фашистських режимів. У ґрунтовному порівняльному дослідженні двох систем Владімір Тисменяну звертає увагу на їхні спільні та відмінні ознаки. Дослідник також фокусується на аналізі «революційної пристрасті» як на чиннику, що став каталізатором їх суспільної підтримки, а відтак і втілення «диявольськи нігілістичних принципів підкорення та підпорядкування» суспільства задля досягнення утопічних ідеалів. Автор узагальнює: XX століття продемонструвало, що жодна ідеологія, політична система, партія або рух не мають вивищуватися над цінністю людського життя та вимагати зречення критичних здібностей людини заради втілення своїх амбіцій