Віртуальна виставка “Чорнобиль не має минулого часу”
Сьогодні, 26 квітня, річниця найбільшої техногенної катастрофи за всю історію атомної енергетики – аварії на Чорнобильській АЕС. Страшна трагедія сколихнула світ у 1986 році, але наслідки вибуху відчутні й досі.
Найвідоміша техногенна катастрофа сучасності сталася о першій годині 23 хв за київським часом. Унаслідок вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС в атмосферу було викинуто колосальні обсяги радіоактивних речовин, що назавжди змінило життя мільйонів. Працівники електростанції та пожежники отримали летальні дози радіації, а всього, за офіційними джерелами, трагедія забрала життя 600 тис. осіб. Наразі територія навколо ЧАЕС у Київській і Житомирській областях, до якої входять Прип’ять та Чорнобиль, вважається зоною відчуження.
Встановлення знаку “Заборонена зона”
Ліквідатори аварії, що проявили героїзм і безстрашність, заслуговують вічної пам’яті й поклоніння. Саме тому у вересні 2003 року 26 квітня було оголошено Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.
До Міжнародного дня пам’яті про Чорнобильську катастрофу працівники бібліотеки ІДГУ (відп. О. Колесникова) підготували віртуальну виставку, яка знайомить з матеріалами з фондів нашої бібліотеки.
Світлана Алексієвич «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього»
Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами «маленьких людей» про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави. Роман створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами «зони», посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.
В Україні «Чорнобильська молитва» вийшла в перекладі Оксани Забужко (Читати на chtyvo.org.ua)
Іван Драч «Храм Сонця»
Збірка Івана Драча, навіть своєю композицією незвичайна: поема «Чорнобильська Мадонна» сусідить у ній з розділами «Книги скорботних пісень» геніального вірменського поета X століття Григора Нарекаці (вірм. Գրիգոր Նարեկացի). Обидві ці частини гармонійно поєднуються, взаємно обумовлюють загальний ідейний задум збірки. Поєднання оригінального й перекладного творів у книжці виправдане їх трагедійною співзвучністю (адже поема про Чорнобиль — теж своєрідна «скорботна пісня»), полум’яною збуреністю слова, зверненого до істини, людської совісті й честі, поліфонізмом поетичних регістрів — від високого до побутового, від лірики до інвективи (Читати на chtyvo.org.ua)
Юрій Щербак «Чорнобиль»
Герої повісті відомого українського письменника — реальні люди: пожежники, вчені, робітники, лікарі, військовослужбовці, церковнослужителі, іноземці. Звела, об’єднала цих, досі не знайомих людей, подія, що приголомшила світ: аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Тоді, під час ліквідації наслідків аварії, автор часто бував на АЕС, мав численні зустрічі з учасниками «опору атомній стихії». Враження від побаченого, почутого лягли в основу документальної повісті. Письменник розкриває подробиці аварії, аналізує факти, вчинки фізиків, медиків, авіаторів, персоналу АЕС. При цьому особливу увагу він зосереджує на причинах, які призвели до вибуху четвертого реактора (Читати на chtyvo.org.ua)
Євген Гуцало «Діти Чорнобиля»
Трагедія Чорнобиля – основний зміст цієї книги. «Україна після атомної катастрофи 1986 р. стала скорботною чорнобильською матір’ю для українського народу, і весь світ живої природи став її невинною жертвою». Книга «Діти Чорнобиля» – це правдиві розповіді про трагічне буття юних героїв – уже після Чорнобиля (Читати на ukrlib.com.ua)
Леонід Даєн «Чорнобиль – трава гірка»
Ця документальна повість про начальника воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС Леоніда Петровича Телятникова і його товаришів-пожежників, які жахливої ночі 26 квітня 1986 року першими вийшли на поєдинок з вогненною стихією і погасили пожежу на станції, про людей мужніх, до кінця відданих своїй справі, своєму священному обов’язку (Читати на chtyvo.org.ua)
Володимир Яворівський «Марія з полином у кінці століття»
Герої роману – велика родина Мировичів: старший брат Олександр – академік, який проектував реактор; молодший Микола, оператор цього ж реактора, що гине у мить вибуху; Григорій – пожежник, який, кидаючись вгамувати вогненну стихію реактора, дістає смертельну дозу опромінення; сестра Дарка, яка виводить із небезпечної зони чужих дітей; брат Федір – він, щоб урятувати від смерті брата, віддає йому свій кістковий мозок (Читати на ukrlib.com.ua)
 |
Барановська Н. П. Чорнобильська катастрофа // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 563-784 с. — Режим доступа: http://history.org.ua |
 |
Коваленко А. П. Чернобыль сегодня и завтра /Коваленко, А. А. Карасюк. – К.: Общество «Знание» УССР, 1988. – 48 с. Анотація В брошюре представлены ответы на вопросы, наиболее часто задаваемые советскими и иностранными журналистами при посещении созданной вокруг Чернобыльской АЭС 30-километровой зоны, а также по «прямому проводу», установленному в Отделе информации и международных связей ПО «Комбинат» в г. Чернобыле |
 |
Галата С. Зона відчуження: /еволюція пришвидшується? / С. Галата // Освіта України. – 2019. – № 29 (22 липня). – С. 7. |
 |
Зона відчуження: дещо про сучасних сталкерів // Український туризм. – 2018. – № 4. – С. 40-45. |
 |
Прокопчук С. Наслідки Чорнобильської катастрофи долатиме ще не одне покоління /С. Прокопчук // Урядовий кур’єр. – 2018. – № 81 (26 квітня); № 82 (27 квітня). – С. 1, 5. – Режим доступа: https://ukurier.gov.ua Анотація За 32 роки після аварії на ЧАЕС ми лише завершуємо створення умов для практичного розв’язання найскладніших проблем 10-кілометрової зони |
|
Дубов В. Фронт, де всі працювали в режимі воєнного часу /В. Дубов // Урядовий кур’єр. – 2016. – № 69 (12 квітня). – С. 10. – Режим доступа: https://ukurier.gov.ua Анотація Минає 30 років відтоді, коли в ніч на 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія, яка посідає особливе місце серед світових подій другої половини XX століття |
 |
Зятьєв С. Зруйнований реактор матиме нове і надійне укриття /С. Зятьєв // Демократична Україна. – 2016. – 15 квітня. – С. 8. – Режим доступа: http://www.dua.com.ua Анотація Укриття, зведене над зруйнованим реактором восени 1986-го, з роками почало руйнуватися: через шпаринки, що з’явилися в ньому, час від часу проникала радіація. Якщо не вжити відповідних заходів, то дах укриття може перетворитись у таке собі решето! Що тоді буде — здогадатись неважко: на дні енергоблоку і досі міститься майже 90 відсотків ядерного палива, яке там було у квітні 1986-го… |
|
Зятьєв С. І велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип… /С. Зятьєв // Демократична Україна. – 2016. – 15 квітня. – С. 8. – Режим доступа: http://www.dua.com.ua Анотація Вчених «не почули». Будівництво Чорнобильської атомної станції, яку тоді називали «об’єктом № 1 у народному господарстві Української РСР», розпочалося на початку 70-х років. На той факт, що усього за 110 кілометрів розташований багатомільйонний Київ, партійно-радянська номенклатура, яка давала «зелене світло» на спорудження, не звернула уваги. Були, правда, окремі вчені, які виступали проти, але їх «не почули». Навіть президента Академії наук України Бориса Патона, який у своїх записках, адресованих Володимиру Щербицькому, обґрунтовано доводив «недоцільність появи під Києвом такого небезпечного об’єкта» |
|
Зятьєв С. Та катастрофа ще довго відлунюватиме в долях українців… /С. Зятьєв // Демократична Україна. – 2016. – 22 квітня. – С. 3. – Режим доступа: http://www.dua.com.ua Анотація Незабаром виповниться 30 років від дня найбільшої у світі техногенної аварії. Напередодні цієї сумної дати кореспондент «ДУ» зустрівся з полковником у відставці Володимиром Войтовим — безпосереднім учасником ліквідації її наслідків, а нині головою Всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль Україна» і попросив поділитися спогадами про ті драматичні дні, розповісти про нинішні проблеми чорнобильців і шляхи їх вирішення |
 |
Симчич М. З. Чорнобильської катастрофи могло і не бути (До 30-ліття аварії на ЧАЕС) / М. З. Симчич // Літературна Україна. – 2016. – № 15 (21 квітня). – С. 6. |
|
Чечуліна Р. «Зона» 30 років потому: десять маловідомих фактів про Чорнобильську АЕС /Р. Чечуліна, Д. Строкач // Демократична Україна. – 2016. – 29 квітня. – С. 3. – Режим доступа: http://www.dua.com.ua Анотація Через 30 років після страшної Чорнобильської катастрофи людина починає поступово замислюватися над поверненням мертвої Зони відчуження у господарське користування. Про проживання населення не йдеться — у найближчі декілька тисяч років про це можна навіть і не думати. Однак цілком реально перетворити «зону» у господарський об’єкт, що приноситиме користь науці та кошти державі |
|
Петрушенко М. Димитрій БАЗИКА: «Вогонь Чорнобиля пече з новою силою» /М. Петрушевич // Урядовий курєр. – 2014. – № 77 (26 квітня). – С. 6. – Режим доступа: https://ukurier.gov.ua Анотація Вибух на Чорнобильській атомній поставив майже нерозв’язну тоді проблему: зберегти життя і здоров’я людей. Адже досвіду, наукових напрацювань бракувало. Тому 1 жовтня 1986 року було створено Науковий центр радіаційної медицини. До нього входять три інститути, кожен з яких є спеціалізованою науково-дослідною установою: Інститут радіаційної гігієни і епідеміології, Інститут експериментальної радіології, Інститут клінічної радіології. А також клініка та дві поліклініки радіаційного реєстру. Щорічно в установі проходять обстеження та лікування до 19 000 дорослих та дітей, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема понад 600 осіб з онкогематологічною патологією. Для багатьох ліквідаторів тут, без перебільшення, продовжують життя. А як живеться державній установі? На запитання «УК» відповідає генеральний директор ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини» Димитрій БАЗИКА |
 |
Квурт К. Чорнобиль – це назавжди /К. Квурт // Науковий світ. – 2011. – № 4. – С. 2-3. |
|
Петрушенко М. Давній вибух і досі триває в напрузі (Чорнобиль: 25 років нашого життя) / М. Петрушенко // Урядовий кур’єр. – 2011. – № 41 (4 березня). – С. 8-9. – Режим доступа: https://ukurier.gov.ua Анотація 26 квітня 1986 року наше життя поділилося на “до” і “після” Чорнобиля. Чорнобильську катастрофу класифікували як найтяжчу за всю історію людства техногенну біду. Викид смертельної небезпеки із пошкодженого реактора тривав десять днів – з 26 квітня до 6 травня |
|
Корсак К. Людський чинник у Чорнобильській та інших катастрофах /К. Корсак, О. Косенко // Науковий світ. – 2008. – № 4. – С. 12-14. |
 |
Амджадин Л. Постчернобыльский социум: риски и шансы выживания /Л. Амджадин, Ю. Саенко, Н. Ходоровская // Социология : теория, методы, маркетинг. – 2006. – № 4. – С. 126-146. – Режим доступа: http://dspace.nbuv.gov.ua Анотація У навчально-методичному посібнику окреслено новітні підходи у навчанні дітей з особливими потребами; представлено ефективне технологічне забезпечення спеціальної та інклюзивної освіти дітей з порушенням слуху; методичні рекомендації щодо організації навчального середовища та специфічні прийоми, що уможливлюють забезпечення навчальних потреб таких учнів у спеціальних та інклюзивних умовах ; описано специфіку діяльності навчально-реабілітаційних центрів як нових закладів освіти; наведено поради , що сприятимуть удосконаленню педагогічної практики |
| ЧОРНОБИЛЬ – 30 років після катастрофи | |
|
Чорнобильська катастрофа: історія про трагедію, яка назавжди закарбувалася в пам’яті |
|
|
ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЮ. До дня пам’яті Чорнобильської трагедії |
|
|
16 маловідомих фактів про Чорнобиль |