БІБЛІОТЕКА ІЗМАЇЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

В брошюре представлены ответы на вопросы, наиболее часто задаваемые советскими и иностранными журналистами при посещении созданной вокруг Чернобыльской АЭС 30-километровой зоны, а также по «прямому проводу», установленному в Отделе информации и международных связей ПО «Комбинат» в г. Чернобыле

Эта книга – сборник документальных, публицистических и художественных произведений писателей и журналистов, рассказывающих о том, как сообща, вдохновленный «чувством семьи единой», преодолевал наш народ тяжкие последствия аварии на ЧАЭС, мужественно и самоотверженно боролся с грозными силами атома, вышедшими из-под контроля, возрождает к новой жизни пораженную радиацией землю, города и села и саму атомную станцию. В сборнике также помещены интервью с видными учеными, освещающие некоторые волнующие всех вопросы отдаленных последствий аварии, перспектив развития атомной энергетики в нашей стране, представлена подробная хроника памятных событий

За 32 роки після аварії на ЧАЕС ми лише завершуємо створення умов для практичного розв’язання найскладніших проблем 10-кілометрової зони

Минає 30 років відтоді, коли в ніч на 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія, яка посідає особливе місце серед світових подій другої половини XX століття

Укрит­тя, зве­де­не над зруй­но­ва­ним ре­ак­то­ром во­се­ни 1986-го, з ро­ка­ми по­ча­ло руй­ну­ва­ти­ся: че­рез шпа­рин­ки, що з’яви­ли­ся в ньо­му, час від ча­су про­ни­ка­ла ра­ді­ація. Як­що не вжи­ти від­по­від­них за­хо­дів, то дах укрит­тя мо­же пе­ре­тво­ри­тись у та­ке со­бі ре­ше­то! Що то­ді бу­де — здо­га­да­тись не­важ­ко: на дні енер­го­бло­ку і до­сі міс­тить­ся май­же 90 від­сот­ків ядер­но­го па­ли­ва, яке там бу­ло у квіт­ні 1986-го…

Вче­них «не по­чу­ли». Будівництво Чорнобильської атомної станції, яку тоді називали «об’єктом № 1 у народному господарстві Української РСР», розпочалося на початку 70-х років. На той факт, що усього за 110 кілометрів розташований багатомільйонний Київ, партійно-радянська номенклатура, яка давала «зелене світло» на спорудження, не звернула уваги. Були, правда, окремі вчені, які виступали проти, але їх «не почули». Навіть президента Академії наук України Бориса Патона, який у своїх записках, адресованих Володимиру Щербицькому, обґрунтовано доводив «недоцільність появи під Києвом такого небезпечного об’єкта»

Не­за­ба­ром ви­пов­нить­ся 30 ро­ків від дня най­біль­шої у сві­ті тех­но­ген­ної ава­рії. На­пе­ре­до­дні цієї сум­ної да­ти ко­рес­пон­дент «ДУ» зу­стрі­вся з пол­ков­ни­ком у від­став­ці Во­ло­ди­ми­ром Вой­то­вим — без­по­се­ред­нім учас­ни­ком лік­ві­да­ції її на­слід­ків, а ни­ні го­ло­вою Все­ук­ра­їн­ської гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Со­юз Чор­но­биль Ук­раї­на» і по­про­сив по­ді­ли­ти­ся спо­га­да­ми про ті дра­ма­тич­ні дні, роз­по­віс­ти про нині­шні проб­ле­ми чор­но­биль­ців і шля­хи їх ви­рі­шен­ня

Че­рез 30 ро­ків піс­ля страш­ної Чор­но­биль­ської ка­тас­тро­фи лю­ди­на по­чи­нає по­сту­по­во за­мис­лю­ва­ти­ся над по­вер­нен­ням мерт­вої Зо­ни від­чу­жен­ня у гос­по­дар­ське ко­рис­ту­ван­ня.

Про про­жи­ван­ня на­се­лен­ня не йдеть­ся — у най­ближ­чі де­кіль­ка ти­сяч ро­ків про це мож­на на­віть і не ду­ма­ти. Од­нак ціл­ком ре­аль­но пе­ре­тво­ри­ти «зо­ну» у гос­по­дар­ський об’­єкт, що при­но­си­ти­ме ко­ристь на­уці та кош­ти дер­жа­ві

Вибух на Чорнобильській атомній поставив майже нерозв’язну тоді проблему: зберегти життя і здоров’я людей. Адже досвіду, наукових напрацювань бракувало. Тому 1 жовтня 1986 року було створено Науковий центр радіаційної медицини. До нього входять три інститути, кожен з яких є спеціалізованою науково-дослідною установою: Інститут радіаційної гігієни і епідеміології, Інститут експериментальної радіології, Інститут клінічної радіології. А також клініка та дві поліклініки радіаційного реєстру. Щорічно в установі проходять обстеження та лікування до 19 000 дорослих та дітей, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема понад 600 осіб з онкогематологічною патологією. Для багатьох ліквідаторів тут, без перебільшення, продовжують життя.

А як живеться державній установі? На запитання «УК» відповідає генеральний директор ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини» Димитрій БАЗИКА

Чернобыльская катастрофа стала страшным испытанием, но и хорошим уроком для ядерщиков

После 26 апреля 1986 года, когда из-за безграмотных действий персонала (в нарушение всех инструкций была заблокирована система защиты) на четвертом блоке АЭС случился взрыв с выбросом ядерного топлива в окружающую среду, мировое сообщество атомщиков под эгидой Международного агентства по атомной энергии (МАГАТЭ) выработало рекомендации, соблюдение которых практически исключает такого масштаба аварии на АЭС

Мало какое место на земле породило столько легенд и слухов, как зона отчуждения Чернобыльской АЭС. Рассказы о плодящихся монстрах- мутантах, вылазках отчаянных сталкеров, радиоактивных продуктах смертельной опасности… есть ли во всем этом хотя бы доля правды?

26 квітня 1986 року наше життя поділилося на “до” і “після” Чорнобиля. Чорнобильську катастрофу класифікували як найтяжчу за всю історію людства техногенну біду. Викид смертельної небезпеки із пошкодженого реактора тривав десять днів – з 26 квітня до 6 травня

У навчально-методичному посібнику окреслено новітні підходи у навчанні дітей з особливими потребами; представлено ефективне технологічне забезпечення спеціальної та інклюзивної освіти дітей з порушенням слуху; методичні рекомендації щодо організації навчального середовища та специфічні прийоми, що уможливлюють забезпечення навчальних потреб таких учнів у спеціальних та інклюзивних умовах ; описано специфіку діяльності навчально-реабілітаційних центрів як нових закладів освіти; наведено поради , що сприятимуть удосконаленню педагогічної практики