Категорія: Заходи бібліотеки

Сучасна україністика: проблеми мови, літератури й культури

27 травня у головному корпусі університету відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Сучасна україністика: проблеми мови, літератури й культури».

З цієї нагоди працівники читального залу бібліотеки ІДГУ підготували презентацію наукової та методичної літератури.


24 травня – День слов’янської писемності і культури

 


Бібліотечне заняття зі студентами

4-го травня бібліотекарями читального залу та відділу бібліографії нашого університету було проведено бібліотечне заняття зі студентами 1-го курсу (спеціальність Інформатика – 12 гр. і Документознавство та інформаційна діяльність – 15 гр) та 5-го травня – для студентів 2-го курсу спеціальностей (Інформатика – 22(1) гр. та 22(2) гр.

Колеснікова О.Г. розповіла студентам про структурні підрозділи бібліотеки університету і бібліотечні послуги, які надають працівники читального залу й абонементів.

Мойсеєнко Т.В. та Малерова Р.А. докладно розказали про каталоги і картотеки та правила їх використовування.

Після цього студенти мали можливість попрактикуватися в роботі з каталогами і картотеками та підібрати літературні джерела зі своєї теми.

Бібліотекарі читального залу підготували невеличкі відкриті перегляди літератури фахових посібників та списки наявних електронних видань. Всього в заході взяли участь 29 студентів.


26 квітня – Міжнародний День памяті Чорнобиля

30 років тому на атомній електростанції в Чорнобилі сталася катастрофа – вибухнув четвертий енергоблок.

З приводу Дня пам’яті Чорнобиля читальний зал бібліотеки ІДГУ організував виставку книг та періодики.


Барви України в імені її

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському. Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач, активна учасниця жіночого руху, відома письменниця під псевдонімом Олена Пчілка видавала альманах «Перший вінок». Батько, Петро Антонович Косач – високоосвічений поміщик – дуже любив літературу й живопис. Серед близького оточення майбутньої поетеси були культурні діячі: М. Драгоманов (її дядько по матері), М. Старицький, М. Лисенко.

Поетичний хист Лесі Українки формувався і зміцнювався не лише на величній духовності й героїчній історії свого народу, а й творчому засвоєнні найкращих надбань світової літератури і мистецтва, чому значною мірою сприяли родинні обставини та те інтелігентне оточення, в якому вона перебувала й виховувалася.

Окрім рідної української, Л. Українка вільно володіла німецькою, французькою, латинською, давньогрецькою, італійською, англійською, іспанською, російською, польською, болгарською мовами, вільно читала твори чеських і словацьких письменників. Са́ме постійне зацікавлення світовою літературою та історією дозволило їй у 1890 році написати підручник «Стародавня історія східних народів», який було вперше видано у 1918 році в Катеринославі. Про її глибокі знання античної літератури засвідчують поезії «Сафо», «Іфігенія в Тавріді», «Ніобея», «Орфеєве чудо», а біблійні теми та мотиви оригінально розробляються у віршах «Я бачила, як ти хиливсь додолу», «То може станеться і друге диво», «Дочка Чєфая», «Ізраїль в Єгипті» та інші. Крім того, Леся Українка на основі глибокого знання історії, побуту, звичаїв, мистецтва і літератури багатьох народів написала вірші «Єврейська мелодія», «Пісня флорентійська», «Дим», «Напис в руїні», цикли «Весна в Єгипті» та «Єгипетські фантазії».

Неоціненний внесок у розвиток світової культури зробила Леся Українка своїми перекладами творів письменників багатьох країн українською мовою. Після І. Франка була чи не найпліднішим і наймайстернішим таким перекладачем.

Перекладами поетеса почала займатися ще, власне, з дитячих років. У тринадцятилітньому віці вона разом зі старшим братом Михайлом, що виступав під псевдонімом Обачний, переклала українською мовою «Вечера на хуторе близ Диканьки» М. Гоголя, а ставши відомою письменницею, розробила об’ємну програму перекладу українською мовою творів Гоголя, Короленка, Гаршина, Пушкіна, Лермонтова, Тургенєва, Некрасова, Салтикова-Щедріна, Гончарова, Достоєвського, Л. Толстого, Сервантеса, Петрарки, Шекспіра, Мольєра, Вольтера, Руссо, Бомарше, Бернса, Гете, Шіллера, Байрона, Вальтера Скотта, Бальзака, Беранже, Гейне, Гюго, Лесажа, Леопарді, Лонгфелло, Жорж Санд, Сталь, Флобера, Золя, Міцкевича, Сирокомлі, Конопницької, Красицького, Крашевського, Ожешко, Сенкевича, Словацького та багатьох інших. Уже цей перелік прізвищ визнаних у всьому світі митців художнього слова засвідчує про неабияку обізнаність Лесі Українки з найкращими надбаннями світової літератури, з якими вона намагалася ознайомити український народ з метою піднесення його інтелектуального і культурного рівня.

Про те, що світова література була невід’ємною частиною творчості Лесі Українки, свідчать її літературно-критичні та публіцистичні статті, переважна більшість з яких присвячена зарубіжній літературі. Особливо актуальними є її літературно-теоретичні дослідження «Два направлення в новейшей итальянской литературе», «Заметки о новейшей польской литературе», «Європейська соціальна драма в кінці XIX ст.», «Утопія в белетристиці», «Народничество в Германии», «Михаил Крамер» та багато інших.

Леся Українка належить до тих небагатьох митців українського художнього слова, котрі своєю творчістю й діяльністю були міцно пов’язані зі світовим літературним процесом, світовою культурою, залишаючись одночасно оригінальними й самобутніми національними письменниками.

«Барви України в імені її» – книжкова виставка, присвячена видатній українській поетесі Лесі Українці, представлена у вестибюлі університету.


Берегиня дошкільної педагогіки

Серед постатей, які визначають історію розвитку української суспільно-громадської думки, просвітницького руху кінця ХІХ і до 40-х років ХХ століття, одна з найяскравіших – Софія Русова. Трагізм її долі полягає в тому, що для кількох поколінь творча спадщина С. Русової, її роль в українській культурі не висвітлювалась і не аналізувалась, тому що на ній було тавро української буржуазної націоналістки та емігрантки, і лише після проголошення суверенності України предметом наукового дослідження стала багатогранна педагогічно-просвітницька діяльність педагога європейського рівня.

Русова Софія Федорівна (дівоче прізвище Ліндфорс) народилася в селі Олешня Ріпкинського району Чернігівської області в сім’ї поміщика, яка мала давні аристократичні корені. Батько її за походженням – швед, мати – француженка.

Закінчила Фундуклеївську гімназію в Києві. Педагогічну діяльність Софія розпочала у 1871 р. П’ятнадцятирічною дівчиною вона разом із сестрою Марією організувала перший у Києві український дитячий садок. Про цей період свого життя Софія згадувала: «Коли я подала моє прохання тодішньому попечителеві шкільної округи Антоновичеві, він з недовір’ям похитав головою: «Ви самі ще дитина. Хто ж вам довірить дітей». Але все ж дав свій дозвіл». З цього часу й аж до смерті (померла 1940 р. у Празі) вона невтомно працювала на ниві українського шкільництва. Зважившись на таку самостійну й подвижницьку працю, С. Русова зробила вибір на все життя: всю свою невтомну енергію віддала українським дітям, організації дитячих установ, шкіл, притулків.

Ідея національного виховання в педагогічній концепції С. Ф. Русової – головна й визначальна, оскільки в методологічному плані набуває найважливішої закономірності розвитку теорії та практики освіти, школи, виховання. У центрі педагогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями й талантами. Успішно вирішувати завдання навчання й виховання дітей, за концепцією С. Русової, покликана саме вітчизняна школа – школа рідної мови, гуманна й демократична, в якій вся структура, система, мета й завдання, зміст і методи, принципи і форми та сам дух повинні бути наповнені національною ідеєю та забезпечувати всебічний й гармонійний розвиток дитини.

Зараз в Україні видані основні педагогічні твори С. Русової, її ідеї використовуються в сучасній школі, заснована медаль її імені, як одна з найвищих педагогічних нагород.

«Берегиня дошкільної освіти» – виставка, присвячена видатному вченому-педагогу Софії Федорівні Русовій представлена у вестибюлі університету присвячено Софії Федорівні Русовій (1856–1940) – видатному українському вченому-педагогу, історику, етнографу, мистецтвознавцю, літературному критику, визначному представнику української культури за рубежем, державному і громадському діячу, письменниці, одній з організаторів жіночого руху, якій 18 лютого 2016 року виповнилося 160 років від дня народження. Софія Федорівна Русова (1856–1940) – видатна українська вчена-педагог, історик, етнограф, мистецтвознавець, літературний критик, визначна представниця української культури за рубежем, державна і громадська діячка, письменниця, одна з організаторів жіночого руху, якій 18 лютого 2016 року виповнилося 160 років від дня народження.


День Соборності та Свободи України

Сягає у глибину віків ідея єдності українських земель – соборності України. Вона бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа. У ХVIIІ ст. – на початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між Польщею, Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, які наголошували, що для боротьби за свої національні інтереси Україні вкрай потрібна територіальна цілісність.

Українська революція 1917-1920 років зробила реальністю мрію багатьох поколінь українців про об’єднання в єдину соборну державу. 22 січня 1918 року Центральна Рада оприлюднила Четвертий Універсал, яким було проголошено незалежність України. Через рік, 22 січня 1919 року, з’явився Універсал Директорії УНР (більш відомий як Акт Злуки) про возз’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину Соборну Україну. 24 січня 1919 року було ухвалено закон про святкування 22 січня як Дня проголошення самостійності України. З січня 1999 року цей день офіційно відзначався як День Соборності України, а з грудня 2011 року – як День Соборності та Свободи України.

З цієї урочистої нагоди у вестибюлі головного корпусу університету, працює книжкова виставка «Соборна мати Україна одна на всіх як оберіг», яку підготували працівники бібліотеки.

 


День української писемності та мови

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

(Максим Рильський)

9 листопада наша країна відзначає День української писемності та мови.

Першим до нас приходить слово… З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. “Мама, тато, баба, льоля, киця”, – лепече дитина. Які дивні перші двоскладові слова! А потім знання зі словесності поширюються. Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, вода, трава… Світ – мов казка, і пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики…

Отже, словесність – початок усіх наук. Вона – джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою.

Адже, слово до слова – зложиться мова!..

Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Про це свідчать і архаїзми, і деякі фонетичні та морфологічні ознаки, які зберегла наша мова протягом століть.

Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…

Щодо початку писемності в українських землях тривають наукові дискусії. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо ще за трипільської доби.

 


Молодь обирає здоров’я

Першого грудня 2015 року в Палаці культури ім. Т.Г. Шевченка відбувся ХІІ міський фестиваль «Молодь обирає здоров’я», організований Центром позашкільної роботи та дитячої творчості.

Для гостей заходу, учнів загальноосвітніх шкіл, працівники читального залу бібліотеки Ізмаїльського державного гуманітарного університету під керівництвом Колесникової О.Г. підготували виставку та провели відкритий перегляд літератури з тематики фестивалю, а також розповіли про ІДГУ та спеціальності, за якими університет готує фахівців нового покоління, здатних працювати в умовах інтеграції України до європейського простору й конкурувати на світовому ринку праці.


Наш закон – наша сила

До Тижня міжнародного права у вестибюлі головного корпусу університету відкрито книжкову виставку «Наш закон – наша сила», яку підготували працівники бібліотеки.

Запрошуємо всіх зацікавлених ознайомитися з виставковим матеріалом.


Бібліотека – аптека для душі

З нагоди Всеукраїнського Дня бібліотек працівники читального залу ІДГУ провели кураторську годину для студентів І курсу факультету управління, адміністрування та інформаційної діяльності. У жвавій формі були висвітлені питання бібліотек давніх часів, сучасних бібліотек і бібліотек майбутнього.

На початку заходу завідувач читального залу О.Г. Колєснікова провела екскурс в історію виникнення бібліотек з прадавніх часів до наших днів. Бібліограф Т.В. Моісеєнко надала загальне уявлення про користування бібліографічними каталогами і картотеками. Студенти І-го курсу спеціальності «Документознавство» підготували доповідь на тему «Бібліотеки майбутнього. Тенденції розвитку». Про електронні бібліотеки і методику їх використання розповіли студенти спеціальності «Інформатика», які провели майстер–клас «Переклад документів з формату PDF у формат Word. Переваги і можливості», а студенти, які навчаються спеціальностей «Економіка» і «Туризм», представили доповідь «Бізнес у мережі Інтернет».

Для поліпшення сприйняття інформації проводилося слайд-шоу, діяла книжкова виставка «Аптека для душі».

Проведений захід виявився інформативним для всіх учасників та сприяв зближенню бібліотеки і студента.