«Дамське щастя» – книга-ювіляр 2018

135 років тому побачив світ роман Еміля Золя «Дамське щастя». Прогрес невблаганний і безжалісний… Золя майстерно показує представників двох антагоністичних кланів: дрібних торговців, чинних, патріархальних, які з останніх сил чіпляються за традицією, і прихильників глобалізації в особі директора Муре, азартного, жорсткого, яскравого. І тут досить складно визначити, на чиєму боці автор…

Історія створення реального Паризького універмагу «LE BON MARCHE»

Рукопис роману

Усе почалося в 1852 році, коли Арістід Бусико (Aristide Boucicaut) з дружиною Маргаритою разом із братами Відо очолили дирекцію магазину «Недорогих товарів» (так перекладається назва «Au Bon Marche»). Магазин займав площу в 100 м2, у ньому працювало на той момент всього 12 осіб і його річний торговий обіг становив приблизно 450 000 франків.

Протягом 1852 – 1860 років ця цифра досягла вже 5 мільйонів. Коли брати Відо відійшли від справ, Арістід Бусико позичив 1,5 мільйона франків, щоб викупити свою частку і продовжити революцію в торгівлі.

Для здійснення своїх грандіозних планів йому знадобилися не тільки гроші, але й місце. Тоді він викупив довколишню покинуту лікарню, щоб повторити на цьому місці найбільший магазин в Парижі та перший в історії універмаг. Роботу доручили архітектору Луї Шарлю Буало й інженеру Густаву Ейфелю (тому самому, якому належить створення символу Парижа – Ейфелевої вежі). При будівництві були використані залізні основи для інсталяції скляних перекрить у стелі, завдяки яким усередину магазина проникало денне світло. Сам Арістід Бусико не дожив до щасливого моменту відкриття нового магазину в 1887 р, залишивши своїй вдові у спадок підприємство з 1 788 службовцями і торговим обігом у 72 мільйони франків, іншими словами в 160 разів більше, ніж в 1852 р.

Le Bon Marche

У 1880 Маргарита Бусико перетворила сімейне підприємство в акціонерне товариство, але магазин пережив ряд економічних труднощів. У 1984 році універмаг був придбаний концерном LVMH, світовим лідером люксових брендів. Назву універмагу змінили, і він став називатися «Le Bon Marche». Магазину вирішили дати нове позиціонування, щоб привести його у відповідність із духом кварталу, де він розташований, і який має не тільки високу купівельну спроможність, а й високий інтелектуальний і культурний рівень.

Нововведення Арістіда Бусико

Магазин був задуманий і створений виключно для жіночої клієнтури і, щоб підштовхнути дам до покупок, винахідливий Арістід Бусико майстерно підігрівав у них бажання: вхід в магазин був вільним, дами могли неспішно прогулюватися між відділами, зустрічаючись з подругами. До того ж уперше в історії в його магазині дозволялося чіпати товар руками й навіть приміряти, раніше це було заборонено. Жінок ніхто не примушував до покупок, але все було ретельно продумано з таким розрахунком, що втриматися було неможливо. Арістід Бусико також увів цінники на товари, а ціни зробив фіксованими, адже раніше клієнти повинні були торгуватися з продавцем, який довільно встановлював ціну.

Щоб залучити жінок у магазин, Арістід Бусико придумав геніальний маркетинговий хід: діяти через їхніх дітей. Наприклад, дітям безкоштовно роздавали яскраві повітряні кулі, які на той час були рідкістю, з написом «Au Bon Marche», що було додатковою рекламою. Щочетверга дітям роздавали листівки, які представляли одну з частин захоплюючої історії (всього таких листівок було 6-7) – не дивно, що діти всіляко намагалися в четвер заманити своїх матерів у магазин, в якому було стільки спокус, що пані рідко йшли без покупок.

Одного разу, знайшовши свій магазин спорожнілим після різдвяних свят, Арістід Бусико зібрав на першому поверсі усі товари білого кольору, який підходив до сніжної зими, і продавав їх зі знижками – так з’явилися сезонні розпродажі. В універмазі була створена обстановка постійного свята, яка теж всіляко привертала клієнтів.

Інші нововведення:

  • Він знизив торгову націнку до 13%, таким чином, ціни в його магазині були невисокі, порівняно з конкурентами, і магазин повністю виправдовував свою назву (але сьогодні «Le Bon Marche» перетворився в магазин класу люкс, це самий селективний у Парижі універмаг як за якістю товарів, так і за пропонованим сервісом).
  • Покупки можна було обміняти або ж просто повернути назад. Так було винайдено вираз «Гарантія якості». Причому в ті часи клієнтки повертали їх через навіть пару-трійку років і в досить пошарпаному вигляді. Але господаря універмагу подібні дрібниці не бентежили, адже обсяги продажів росли з небаченою швидкістю.
  • Товар максимально виставлявся на полицях відділів, а не зберігався в підсобках. Крім того, Арістід Бусико був генієм, як ми сказали б сьогодні, мерчандайзингу, і повз створених ним яскравих, привабливих колірних композицій мало кому вдавалося пройти не затримавшись, щоб на них помилуватися.
  • У магазині був зібраний дуже широкий асортимент різних товарів – саме «Au Bon Marche» поклав початок універсальним магазинам, універмагам.
  • Арістід Бусико першим увів в ужиток доставку товарів додому, а також продаж за каталогами, в які включалися зразки продукції. Перший каталог з’явився в 1871 році. Він також почав розвивати рекламу з використанням преси та друкованих буклетів.
  • Для працівників магазину вперше були введені різні соціальні пільги: один вихідний день на тиждень, медична допомога, пенсійний фонд.

Джерело: Дамское счастье: история создания парижского универмага «Le Bon Marche»

У буктрейлері виковистано відоряд і музику з серіалу “The Paradise”

(Режисери: Дэвид Друри, Марк Йобст, Сьюзэн Талли)

Великобрітанія, 2013