БІБЛІОТЕКА ІЗМАЇЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Від романтизму Л. Боровиковського і раннього Т. Шевченка через неоромантизм Лесі Українки й неореалізм І. Франка, експресіонізм В. Стефаника й імпресіонізм М. Коцюбинського, включаючи модернізм Б. Лепкого й П. Карманського – так автор розгледів ритми української класики

Сучасний читач знає багато систем – Коперника, Павлова, Менделєєва, з’являються нові й нові функціональні системи…

Світ художнього твору, як і кожне складне явище, – також система. Система поетики має свої опорні поняття, свої структурні рівні – пафос, жанр, часопросторові уявлення тощо. В нарисі вони розглядаються у зв’язку з методом і стилем, ідеєю розвитку, іншими категоріями.

Видання розраховано на критиків, літературознавців, усіх, хто цікавиться питаннями теорії літератури

У підручнику системно осмислено здобутки критики, історії й теорії української літератури. У хронологічній послідовності проаналізовано основні праці з цих питань, подано їх як органічну частину світового літературознавства. Розрахований на студентів-філологів, учителів-словесників, всіх тих, хто не байдужий до художнього слова та наукової думки про нього

«Нариси з теорії літератури» – плід багатолітньої праці В. Іванишина над концептуалізацією й інтерпретуванням базових для студента-філолога теоретико-літературних знань. Написаний цей навчальний посібник з урахуванням досягнень вітчизняного і зарубіжного літературознавства, передусім – національно-екзистенціальної методології. Смислову структуру його утворює розгляд проблем, що стосуються літературної історіографії, літератури як виду мистецтва, літературного твору як естетико-інтенціональної системи, літературного процесу, літературної генології тощо. Виклад теоретичного матеріалу доповнений прикладами з художньої літератури, термінологічним словником

Вступ до літературознавства наближає до пізнання філософських орбіт художнього слова як самобутнього інструменту проникнення в сутність людського буття, літератури як художнього явища, а також різних граней літературного процесу. Таке розуміння утворює концептуальну основу пропонованого навчального посібника, покликаного сформувати цілісне бачення літератури і літературознавства. Зміст його наповнений системними знаннями про унікальну природу словесного мистецтва, його основні функції, поетику і риторику, роди і жанри, специфіку літературної творчості та Історичний розвиток літературних форм і художньої свідомості. Поміж інших навчальних видань про літературу і літературознавство він вирізняється поглядом на письменство як на самостійний І самодостатній вид мистецтва, що посідає важливе місце в культурному бутті людини. Не менш істотна його якість — ґрунтовний і доступний виклад матеріалу

Як теоретик, методолог літературознавства, історик літератури, літературний критик І. Франко уособлює неповторний масштабний простір актуальної думки, вимогливих естетичних оцінок, роздумів над минулим, тогочасним і майбутнім української літератури. Ці грані його життєдіяльності є джерелом проблемної структури навчального посібника, в якому автор на основі широкого компаративного матеріалу розкрив термінологічну систему І. Франка, його погляди на психологію творчості, генологічну структуру літератури, основні літературні напрями, течії, школи.

Адресований студентам вищих навчальних закладів. Прислужиться вчителям-словесникам, усім, хто цікавиться проблематикою українського літературознавства

У підручнику йдеться про загальні засади, методи, методики, інноваційні прийоми навчання літератури, методологічні підходи і типологію шкільного аналізу художнього твору, використання при його пізнанні літературознавчого матеріалу. Чимало уваги приділено ролі вчителя в розвитку усного і писемного мовлення учнів, заохоченні їх до власної творчості.
Адресований студентам вищих навчальних закладів. Прислужиться вчителям-словесникам

У словнику-довіднику розкрито зміст основних філософсько-естетичних категорій, літературознавчих, лінгвістичних, психологічних понять, які характеризують специфіку художньої літератури, її функціонування у суспільстві. Подано інформацію про українські альманахи і літературно-мистецькі часописи, об’єднання письменників і стильові течії у світовому письменстві. Розрахований на літературознавців, критиків, викладачів і студентів-філологів, учителів-словесників, усіх, хто цікавиться мистецтвом слова

Словник містить інформацію про найпоширеніші образотворчі засоби, використання яких допомагає індивідуалізувати мовлення людини, збагатити його влучними, дотепними тропами та стилістичними фігурами і завдяки цьому розкрити найтонші відтінки емоцій, переживань, вражень. Зміст його наповнений різноманітним ілюстративним матеріалом, узятим із творів художньої літератури, публіцистики, висловлювань знаменитостей.

Адресований учням середніх і студентам вищих навчальних закладів, учителям, журналістам, фахівцям реклами, паблік рілейшнз і всім, хто самореалізується у слові, для кого воно є важливим засобом досягнення життєвої і ділової мети

Підручник уводить в основне коло понять, категорій, дефініцій науки про літературу. Схарактеризовано головні її сфери, допоміжні та дотичні дисципліни; запропоновано принципово нову модель-схему літературної генерики, що допомагає осмислити мистецтво слова як систему систем. Феномен художньої творчості розглядається в об’ємних різноаспектних вимірах, головний з яких — художність. Значну увагу приділено поетиці слова, літературного твору/тексту, множинності його інтерпретацій, варіативності підходів, проблемам стильової типологізації/індивідуалізації

Посібник укладено до програми факультативного курсу «Мова як генетичний код народу», рекомендованої Міністерством освіти і науки України (лист № 1/11 від 17. 11. 2006 р.) У ньому реалізовано нетрадиційний підхід до вивчення мови, яка розглядається не лише як граматична структура та засіб спілкування, а й як важлива складова життєдіяльності народу, основа його буття. Ознайомлення учнів з етимологією рідного слова, із мовою як генетичним кодом народу, його символічним знаком зацікавить учнів, сприятиме розвиткові їхніх творчих здібностей. У книзі використано найновіші дослідження в галузі мовознавства.

Видання призначене для організації факультативних занять у допрофільний період та для профільного навчання у старшій школі.

Для вчителів-словесників, старшокласників, студентів педагогічних навчальних закладів

Постать Михайла Рудиицького є знаковою для української культури XX ст, передусім для літературної критики. Великий талант обсерватора, тонкого аналітика поєднався у нього з колосальною ерудицією, жвавістю творчої натури.

До збірника ввійшли дві найкращі теоретичні праці автора – «Від Мирного до Хвильового» (1936) і «Між ідеєю і формою» (1932) та стаття «Що таке «Молода Муза»?» (1937). Сумарно ці студії дають широке трактування питань естетики художньої літератури, поетики тексту, проблем творчости та особливостей українського літературного модернізму. Невимушена легкість стилю, вміння побачити в дрібному глобальне, інтелектуальна вигостреність письма, дотепність, європейський культурний світогляд – усе це забезпечує доробкові М. Рудиицького непроминальну актуальність і потужну збуджувальну енергетику естетичної думки, робить його студії класикою теорії літератури в українській науці

Монографія Стефанії Андрусів – текстовий аналіз західноукраїнської культури, літератури 30-х років XX ст., передовсім одного із множинних і найбільш домінантних у цьому тексті сенсів — збереження національної ідентичності, процесу означування, витворювання і розпросторення ідеології, телеології та риторики національної самототожності на всі його семантичні структури – від масової свідомості (формування галицького культурно-психологічного феномену) до літератури. Позаяк головним культуротвірішм та етноохоронним центром західноукраїнських земель у 30-х роках XX ст. був Львів (Галичина), то й культурний текст тої пори означений як Львівський. Об’єктом дослідження є найбільш космологічні й етноохоронні жанри львівського літературного дискурсу 30-х років XX ст. – історична белетристика, «сільська» і жіноча проза, поезія. Методами дослідження є нові літературознавчі теорії.

Для науковців, викладачів літератури, культурологів, студентів-гуманітаріїв.

Видання рекомендується студентам-філологам, викладачам та вчителям української літератури, літературознавцям і критикам, культурологам і філософам-естетикам, загалом широкому колу шанувальників і дослідників української культури

Красне письменство, політологія, історія, філософія, здобутки в галузі перекладацтва, плюси й мінуси вітчизняного книговидання та ін. – рямці цього колективного збірника. Автори матеріалів подані за абетковим принципом – від А до Ц.

Рецензії і статті «антології багатьох» друкувалися у часописах «Кур’єр Кривбасу», «Березіль», «Київ», «Політика і культура», «Кіно-Театр», «Форма(р)т», «Літературний Чернігів», «Молода Україна» та газетах «Книжник-Кеуіеш», «Літературна Україна», «Влада і політика», «Сільський час», «Українське слово», «День», «Вечірній Київ», «Дзеркало тижня». Деякі з них на час підготовки збірника не були опубліковані (див. Зміст – одна «зірочка»), деякі запропоновано в авторському варіанті (там само-дві).

Книгу «Авалон та інші території» адресовано літераторам усіх рівнів, школярам, студентам, учителям та всім тим, хто цікавиться сучасним літературним процесом

У посібнику розглядаються оригінальні теоретичні засади аналізу художньо¬го твору, а також подаються студії над творами різних літературних періодів, на¬прямів, родів і жанрів. Серед них повість Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма», поема Т.Шевченка «І мертвим, і живим…», трагедія І.Тобілевича (І. Карпенка-Карого) «Сава Чалий», драми В. Винниченка «Брехня» й «Пророк», новели М. Коцюбинського «Невідомий» і М. Хвильового «Я (Романтика)», вірші П. Тичини «По хліб шла дитина», «О панно Інно…», роман М. Стельмаха «Кров людська — не водиця», романи П. Загребельного «Я, Богдан» і «Тисячолітній Миколай», «Балада про дівчину, що була осінь» В. Вовк, новели Гр. Тютюнника «В сутінки», «Печена картопля», «Три зозулі з поклоном» та інші твори

Посібник «Основи літературознавства» в цікавій, популярній формі дає струнку систему знань, які повинен мати кожен філолог і будь-яка освічена людина. Посібник спирається на нові, сучасні концепції та методології літературознавства і водночас містить чіткі, вивірені формулювання кожного основоположного питання теорії літератури, які полегшують і водночас поглиблюють сприйняття художнього твору і літературного процесу. Посібник є цікавою, оригінальною авторською спробою перетворити чисту науку на захоплюючий процес сприйняття і пізнання художнього твору. Книга буде корисною для широкого кола читачів — студентів, абітурієнтів, учителів, усіх, хто любить літературу і намагається усвідомити свої читацькі вподобання.

Посібник розрахований на студентів-філологів

Антологія представляє літературно-критичну думку не в традиційному уявленні, а на перетині теорії літератури, лінґвістики, історії літератури. Читачі мають нагоду пізнати почерез українські переклади відомих авторів, психолінґвістичну теорію, психоаналіз та теорію архетипів, феноменологічну теорію та критику, літературну герменевтику, екзистенціялістську мо¬дель у теорії літератури, школу рецептивної естетики, теорію діялогізму, структуралізм і семіотику, постструктуралізм та деконструктивізм, феміністичну теорію та критику, постмодернізм, теорію іронії, постколоніяльну теорію і критику.

До всіх представлених творів Фрідріха Ніцше, Томаса Еліота, Анрі Берґсона, Нортропа Фрая, Романа Інґардена, Мартіна Гайдеґґера, Ганса-Ґеорґа Ґадамера, Поля Рікера, Мішеля Фуко, Умберто Еко, Юлії Крістевої, Едвар-да Саїда, Річарда Рорті та інших авторів подані загальні вступні статті. Кожна стаття доповнена примітками з інформацією про всіх осіб, що згадувалися в статті.

Антологія пропонує також і термінологічний словник.

Для літературознавців, культурологів, мовознавців, філософів

Книга становить добірку статей сучасних польських літературознавців, присвячених найбільш помітним теоріям, концепціям і школам світового літературознавства XX ст. Хронологічно вони охоплюють період від антипози-тивістського зламу наприкінці XIX ст. до постструктуралізму і деконструкції. Читачам будуть цікавими також статті про риторику і компаративістику. Кваліфікований аналіз ключових теоретико-літературних тенденцій приверне увагу філологів, філософів, культурологів, студентів-гуманітаріїв

До книжки увійшли літературно-критичні статті, українознавчі студії чеської україністки Зіни Ґеник-Березовської. Зацікавлений читач знайде тут високий рівень осмислення зв’язків між двома культурами, широке європейське мистецько-історичне тло, на якому розглядається кожне літературне явище

У «Літературознавчій енциклопедії» розкрито понятійний апарат, що охоплює необхідну для розуміння і фахового аналізу художніх, аналітичних текстів літературознавчу проблематику, а також дотичні до неї аспекти філософії, психології, мовознавства, фольклористики, журналістики та інших наук. Синтезована в ній інформація сприяє осмисленню сутності літературного життя, досвіду вітчизняного і світового письменства, тенденцій творчого процесу, поетики, елементів конструкції художніх творів, їх рецепції, аналізу та інтерпретації тощо.

Прислужиться письменникам, літературознавцям, фольклористам, лінгвістам, журналістам, викладачам вищих і середніх загальноосвітніх навчальних закладів, студентам, учням, усім, хто цікавиться літературознавчою проблематикою