БІБЛІОТЕКА ІЗМАЇЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

The book contains testimonies and memories of Jews, former prisoners of the ghetto and Nazi concentration camps, as well as of those who miraculously survived in the occupied territory of Ukraine in 1941-1944 during the Holocaust (Shoah), the unprecedented catastrophe in world history.

This is documentary evidence of the genocide, tragedy and fate of Ukrainian Jewry, as part of world Jewry and the Ukrainian community as well as inhuman suffering and living of people doomed to death, but who resisted, fought for life, preserved human appearance and conquered death.

These recollections, the triumph of the people’s memory over oblivion are considered to have scientific, educational, humanitarian and political , significance. They refute the falsifications of those who deny the Holocaust and are trying to distort it from anti-Semitic point of view

«Геноцид: Вступ до глобальної історії» – це наймасштабніший за своїм охопленням посібник із проблем геноциду серед усіх, що видані дотепер. У цій унікальній книжці, яка відображає найновіші підходи в дисципліні genocide studies, геноцид розглядається водночас і як історичне явище, і як теоретичний та правовий концепт. Автор докладно розкриває витоки, глибину і людський вимір трагедій, що сталися на різних континентах, висвітлює роль війни, імперіалізму та соціальних революцій у розпалюванні геноцидного полум’я. Адам Джоне також приділяє увагу проблемам історичної пам’яті, ініціативам із відновлення правди і справедливості, стратегіям гуманітарних інтервенцій і запобігання новим злочинам. Книжка представляє феномен геноциду в перспективі соціальних наук: психології, соціології, антропології, тендерних студій, політології та теорії міжнародних відносин.

Це незамінне видання для дослідників геноцидів та всіх, хто зацікавлений у пізнанні однієї з найтривкіших хвороб людства

Сьогодні в Україні нема єдиного реєстру пам’ятників, присвячених жертвам Голокосту. Це означає не тільки, що ми не володіємо вичерпною інформацією про їх кількість, розташування та стан, а й те, що принаймні частина з них не захищена законом.Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» завжди тримає в полі зору питання оптимі-зації своїх ресурсів і використання їх для потреб українського суспільства щодо пам’яті про Голокост.

Це видання є нашою першою відповіддю на ситуацію довкола пам’ятників жертвам одного з найбільших злочинів проти людства, що відбувався також і на українській землі.

Водночас книга є спробою осмислити історію меморіалізаційних практик на території України від перших спроб вшанувати жертв Голокосту до наших днів; від монументів, встановлених за участі державних структур, до приватних ініціатив у найвіддаленіших українських регіонах. Усі ці історії важливі та цікаві нам. Питання, хто та як боровся за збереження пам’яті, мають для нас неабияке значення. Відповідь на них допомагає зрозуміти місце та роль нашої інституції у цьому процесі.

Ми хочемо бути органічною частиною раніше розпочатої комеморації жертв Голокосту й водночас долучити кращі світові практики та можливості інформаційної епохи до процесу пам’ятання. Адже віримо в силу синергіїта міжінституційної взаємодії задля досягнення спільної важливої мети — збереження пам’яті про Голокост і культивування загальнолюдських цінностей, щоб не допустити повторення таких злочинів і трагедій у майбутньому.

Під час дослідження, що передувало створенню цього каталогу, було виявлено кіль­ка сотень меморіальних знаків. Більшість із них не поставлені на облік, а отже, не захищені державою. Це створює загрозу актів вандалізму, у відповідь на які не буде належної реакції правоохоронців. Пошукова робота також виявила проблему з класифікацією пам’ятників, встановлених у радянський період. Бракує інформації про обставини їх появи. Зокрема, значна частина меморіальних об’єктів, встановлених після проголошення незалежності зусиллями приватних ініціатив, взагалі перебувають поза юридичним полем.

Цей каталог має на меті привернути увагу до проблем класифікації, реєстру та належного захисту пам’ятників жертвам Голокосту в Україні, а також до того, як функціонує система обліку й захисту пам’яток культурної спадщини в державі загалом

Ґрунтовне дослідження історика Тімоті Снайдера, що вже встигло стати світовим бестселером, пропонує новий погляд на великий злочин XX століття й водночас розкриває ризики, з якими ми стикаємося в XXI столітті. На основі нових джерел зі Східної Європи і забутих свідчень вцілілих, «Чорна земля» визначає Голокост як подію, яка є нам ближчою і зрозумілішою, ніж здається на перший погляд — і від того ще страшнішою. Голокост постав в уяві Гітлера як стратегія відновлення балансу на планеті та отримання необхідних німцям ресурсів через ліквідацію євреїв. Такий сценарій можна було реалізувати лише у випадку повного знищення Німеччиною інших держав. Тому мета Гітлера полягала у веденні колоніальної війни в самій Європі. У зонах бездержавності майже всі євреї загинули. Переосмислюючи уроки Голокосту, автор «Чорної землі» підсумовує: ми не зрозуміли сучасність і поставили під загрозу майбутнє. На початку нового століття доводиться оглядатися на початок минулого: боротьба за ресурси, продовольча криза супроводжуються ідеологічними викликами світового порядку. Тож Голокост — це не лише історія, але й застереження

Це історія на всі часи. Кожне нове покоління відкриває її для себе заново. «Щоденник Анни Франк» не має аналогів. Юним і дорослим читачам він дарує дивовижний дух дівчинки, якій довелося пережити найбільші жахи, що їх бачив сучасний світ. Але їй вдалося залишитися переможно і зворушливо людяною. Адаптоване Арі Фолманом, ілюстроване Давидом Полонським, авторизоване «Фундацією Анни Франк» у Базелі, перше графічне видання «Щоденника» містить чимало цитат з оригіналу. Залишаючись вірним йому, воно пропонує незвичайні візуальні інтерпретації, додає нових значущих шарів та безпосередності цьому класичному твору літератури Голокосту

Вперше пропонується український переклад «Чорної книги» – збірки свідчень і доку­ментів про Голокост, зібраних Єврейським антифашистським комітетом у роки Другої світової війни. Оригінальний текст книги було набрано 1947 року, однак розгортан­ня антисемітської кампанії в СРСР завадило її публікації. 1980 року збірку вперше видано в Єрусалимі на основі підготовчих матеріалів, виявлених в особистому архіві Іллі Еренбурга його дочкою Іриною. Для істориків, студентів, учителів і всіх, хто цікавиться історією Східної Європи

«Маус. Історія вцілілого» Арта Шпіґельмана (1980-1991) – автобіографічна розповідь нью-йоркського художника-інтелектуала, що його батьки, польські євреї, пережили свого часу Голокост. І формула «свого часу» тут є великою умовністю, адже мовби передбачає, що головний герой, альтер еґо автора, живе вже в іншому часі (мирному, повоєнному, віддаленому від злочинів минулого). Насправді ж історичний досвід значно ближче, ніж хочеться сподіватися, від нього не втекти, адже всі ми на великий відсоток складаємося з історії – великої й малої, родинної. Минуле накопичується, вирує, проростає в теперішнє (і дим від крематорію Аушвіцу, про який батько головного героя розповідає в одному кадрі, вже в наступному кадрі зливається з димом від цигарки оповідача). Значною мірою, «Маус» досліджує саме те, як можна приручити минуле і жити з ним далі.

Головний герой «Мауса» розпитує батька про довоєнне життя і досвід під час Голокосту, щоб створити про це комікс. «Маус» – один із найцікавіших літературних текстів про травму другого-третього покоління після катастрофи, про тих, хто виріс у тіні чужого болю й намагається привласнити й переповісти по-своєму досвід, що опирається оповіданню, знайшовший власний голос, всупереч тиску традиції. У нашому закутку Європи між великими історичними травмами ніколи не минало більше кількох поколінь, а в нас травматичний досвід тих, кого особисто не зачепила трагедія, але кому все одно доведеться жити із провиною вцілілого і жахом секонд-генд, проговорено мало, тож «Маус» не лише актуальний для багатьох, якщо не всіх потенційних читачів, а й заповнює напівпорожню нішу.

«Маус» – єдиний на сьогодні комікс, що здобув Пулітцерівську премію, й один із перших, що привернув широку увагу дослідників, ставши певною віхою в історії цього медіуму. Крім того, доти українському читачеві були доступні здебільшого американські мейнстримові комікси, а «Маус» познайомить із андеґраундним коміксом, з його окремішньою естетикою й художньою генеалогією»