Софія Русова – ювіляр 2021

18 лютого виповнюється 160 років з дня народження Софії Русової – видатної просвітительки, берегині здобутків української культури, громадської діячки, палкої поборниці збереження й розвитку української мови, подвижниці розбудови національної системи освіти і виховання.

Педагогічну діяльність Софія розпочала 1871 р. П’ятнадцятирічною дівчиною разом із сестрою Марією організувала перший у Києві український дитячий садок. З цього часу і до смерті вона віддано працювала на ниві українського шкільництва. Її невтомна педагогічна, наукова та громадська діяльність була спрямована на розробку концепції національної освіти і виховання.

Софія Русова працювала вихователем дитячого садка, вчителем школи, викладачем і професором на Вищих жіночих курсах, у Фребелівському педагогічному інституті в Києві, професором педагогіки Українського педагогічного інституту ім. М. Дрогоманова в Празі. Вона була членом Української Центральної Ради, головою Департаменту дошкільної та позашкільної освіти в уряді УНР, фундатором жіночого руху в Україні, співзасновником Української педагогічної академії.

Погляди С. Ф. Русової на проблеми розумового, морального, естетичного, трудового, дошкільного та сімейного виховання є актуальними й нині. Вона справедливо вважається класиком вітчизняного дошкільного виховання, про що красномовно свідчать її твори «Теорія і практика дошкільного виховання», «Дитячий садок на національнім ґрунті», «Дошкільне виховання», «Нова школа соціального виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «Нові методи дошкільного виховання», «Роль жінки у дошкільному виховання» та інші, а також подвижницька практична діяльність у галузі дошкільного виховання. «Нація народжується біля дитячої колиски, тільки на рідному ґрунті», – писала Софія Русова. Найдієвишим засобом національного виховання вона вважала рідне слово, через яке дитина сприймає духовні цінності народу, його світогляд, здійснюється її художньо-образне мислення, засвоюється мораль та історичний досвід народу. Концепція національної системи освіти і виховання С. Русової і сьогодні відповідає найважливішим потребам українського суспільства.

У багатій творчій спадщині Софії Русової є написане про П. Лесгафта і О. Декролі, про Ж.-Ж. Руссо, Рабіндраната Тагора та Гарібальді, оповідання й казки для дітей і замальовки з власного життя «Мої спомини». До глибинних розробок психолого-педагогічного змісту належать друковані праці: «Дошкільне виховання», «Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл», «Єдина діяльна (трудова) школа», «Соціальне виховання, його значення в громадському житті», «Моральні завдання сучасної школи» та ще чимало інших. Окрім підручників з педагогіки, географії, французької мови, були видані її історичні дослідження. Внесок С. Ф. Русової у розвиток не тільки педагогіки, а й узагалі української культури значущий. Низка її статей присвячена життю і творчості Т. Шевченка, Г. Сковороди, М. Гоголя, М. Драгоманова, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Лисенка, В. Стефаника, О. Олеся, С. Черкасенка. А в книзі «Наші визначні жінки», написаній до ювілейного Жіночого Конгресу 1934 року, вміщено літературні портрети видатних українок: Наталії Кобринської, Марії Вілінської (Марко Вовчок), Ольги Кобилянської, Олександри Єфименкової та чимало інших, з ким спілкувалася і була добре знайома Софія Русова.

Сьогодні лише утвердилась думка, що за обсягом і рівнем просвітянської роботи Софія Русова стоїть на одному щаблі з Оленою Пчілкою і Христиною Алчевською. А за силою й пристрастю, з якими звучало її слово на захист української культури, духовності, рідної мови, вона стала поруч із Лесею Українкою. І, безумовно, всі творчі здобутки – ретельно описані педагого-психологічні розробки й рекомендації та цікаво представлені культурологічні й історичні дослідження – можуть і мають служити подальшому розквіту України.

Підготувала О. Колеснікова