Книжкова виставка «Великдень у народних традиціях»

Весна – це багато сонця, свіже, аж п’янке повітря, бажання рухатись та створювати, вигадувати та змінювати. А також весна – це всіма улюблені великодні свята.

Бібліотека ІДГУ пропонує до Вашої уваги огляд українських і зарубіжних великодніх традицій, та книжкову виставку «Великдень у народних традиціях» присвячену найулюбленішому українському народному мистецтву – писанці.


Цікаві традиції народів світуУкраїнські народні традиціїКниги з виставки

Цікаві традиції народів світу

Святкування Великодня не має жодних стандартів, тому у кожного народу є власні цікаві звичаї та обряди.

У Болгарії виготовляють багато різних глиняних горщиків з гарними побажаннями та скидають їх з верхніх поверхів будинків на знак перемоги над злом. Кожен бажаючий може взяти собі уламок цього горщика додому на щастя. Крашанки тут дозволено фарбувати тільки у Чистий четвер, а на святковому столі повинні бути баранина та червоне вино.

Напередодні свята у Фінляндії садять в горщики жито або траву. Коли з’являються перші пагінці, вважається, що вони приносять до домівки весняні барви та настрій.

Для шведів великоднім символом є не яйце, а саме курча. Тому тамтешні жителі прикрашають ними свої домівки.

Колись в Італії напередодні Великодня по домівках розносили палаючий факел – вогонь із церкви, однак сьогодні на місце цієї традиції прийшли феєрверки.

У багатьох країнах Європи й Америки великодні традиції тісно пов’язані не лише з церковних обрядами, а й з розвагами для дітей.

Замість писанок використовують яйця напаковані шоколадом чи іграшками. А для того, щоб їх отримати діти повинні добряче потрудитися.

Полювання за великодніми яйцями, які розкидав у траві Великодній Заєць, – обов’язковий ритуал цього дня. Малеча з нетерпінням чекає на нього й ретельно готується. Хто більше зібрав, той більше поласує. А найвправніші збирачі отримують ще й спеціальні подарунки.

Ті, кому лінь бігати по траві, але також хочеться в цей день чогось особливого, можуть купити дизайнерські великодні яйця та унікальні святкові тістечка в спеціальних кондитерських. Місцеві майстри дивують заможну публіку дизайнерськими виробами з шоколаду, вкритими справжнім золотом, марципановими яйцями та іншими екстравагантними витворами кулінарного мистецтва.

Представники харчової промисловості також не сидять у ці дні склавши руки. До Великодня вони розгортають рекламну кампанію, аби роз’яснити корисні властивості свого продукту та поділитися новими рецептами з використанням яєць. Зокрема дієтологи твердять, що яйця містять вітамін колін, важливий для здорової дієти, а також інші вітаміни та мінерали, які важко знайти в інших продуктах.

У Сполучених Штатах полювання за зайцями організовують мери міст та губернатори штатів. Найвідоміше полювання – в Білому Домі. Перша леді, Меланія Трамп, пише, що вже готова приймати гостей. Окрім тих, кому пощастило отримати президентське запрошення, на свято потраплять і ті, хто виграв квитки в спеціальній лотереї.

Українські народні традиції

День Воскресіння Христового є одним із найзначніших християнських свят. Проте в Україні, як і всюди, християнство довго сусідило з язичницькими обрядами і звичаями. Спочатку церква боролася з ними, але згодом прийняла їх, наділивши новою, християнською символікою.

До приходу християнства в Україні Великдень святкували в день весняного рівнодення – 22 березня. Це було святкування Нового року, весни, пробудження й відродження, перемоги життя над смертю. Не дивно, що воно переплелося зі святкуванням Воскресіння Христа. Великдень увібрав в себе всі давні ритуали, пов’язані з приходом весни.

Вербна неділя за тиждень до Великодня присвячена в’їзду Христа в Єрусалим, де його зустрічали пальмовими гілками. Проте верба заміняє у нас пальму невипадково. Вона є здавна шанованим у народній культурі деревом, якому приписувалися магічні властивості. І звичай бити одне одного вербовими гілочками з побажанням здоров’я походить з дохристиянських часів.

Головна містерія відбувається в ніч із суботи на неділю під час Всенощної служби, після якої священик сповіщає, що Христос Воскрес, і святить пасхальні кошики. В цю ніч не можна спати, бо хто спить, того омине щастя на цілий рік. Головною в пасхальному кошику є паска. Українська паска – це древній ритуальний хліб, пов’язаний із культом сонця та родючості. Паски печуть переважно у четвер і суботу. При замішуванні паски в приміщенні не повинно бути нікого, крім господині. Крім паски в кошик кладуть також яйця-крашанки та писанки.

Українська писанка варта окремої розповіді. Яйце – дуже давній символ. У багатьох народів є міф про народження світу з яйця. Яйце – символ сонця, родючості, відродження та вічного життя. Яйця використовували в ритуалах задовго до християнських часів.

Про крашанку (зафарбоване в один колір яйце) існує безліч легенд. Згідно з однією Діва Марія прийшла до імператора сповістити, що Христос воскрес, і принесла йому в знак цього яйця. На доказ її слів яйця з білих стали червоними. Інша легенда мовить про те, що Христос на знак свого воскресіння виніс і роздав крашанки зі свого гробу – тобто вони були покладені у гріб за юдейським звичаєм. Яйце використовується у Великодніх обрядах різних народів світу. Проте писанка є лише в Україні.

Під час розкопок у княжому Києві археологи знайшли розписані кам’яні яйця в давніх похованнях. Візерунки, що зустрічаються на писанках, мають дуже глибоке коріння. Деякі символи, особливо солярні знаки, походять ще з часів індоєвропейської пранародності, що розповсюдилася потім з Причорноморських степів на схід і захід та дала початок багатьом сучасним народам. Древні писанкові символи змістовно пов’язані з сюжетами ритуалів-гаївок. На жаль, точно розшифрувати зміст більшості з них сьогодні день дуже важко.

Лемківська писанка

Писанка виконувала багато ролей у Великодніх ритуалах. Одна з них стосувалася свята весни як свята кохання – дівчата дарували писанки хлопцям, а найкращі – тим, кого кохали. Це був один зі знаків, яким можна було розповісти про свої почуття. Також із писанками було пов’язано багато ігор, особливо дитячих. І, звичайно ж, магічних ритуалів.

На сьогодні мистецтво писанкарства знову відроджується та набуває іншого змісту. На Великодніх святкуваннях у різних куточках України завжди є можливість відвідати спеціальні майстер-класи, щоб ознайомитися з творчістю майстрів і навчитися писати писанки самому.

Пропонуємо Ващій увазі огляд деяких книг з виставки

Ковальчук О.В. Українське народознавство : Книга Одля вчителя. – К.: Освіта, 1994. – 176 с.
Анотація
У книжці досліджуються основні питання українського народознавства: походження традицій та обрядів, значення народної символіки в ужитковому мистецтві, описуються прийоми народної медицини та системи передбачення погоди, подаються цікаві матеріали з народної демонології, використовуються фольклорні тексти.
Розраховано для вчителів, керівників гуртків та широкого кола читачів
Кара-Васильєва Т., Карабович Т. Писанки // Холмщина і Підляшшя : Історико-етнографічне дослідження. – К. : Родовід, 1997. – С.270-279.
Анотація
Уся монографія присвячена історико-етнографічному дослідженню етнічних українських земель північно-західного порубіжжя, які тепер входять до складу Польщі.
У главі «Писанки» розповідається про українські писанки – шедеври мініатюрного живопису, в якому народ виявив свій мистецький хист, здатність до творчого осмислення, художнього узагальнення навколишнього світу
Творун С. Базові модулі річного кола українських народних календарних свят // Етнокультурні процеси українсько-східнороманського порубіжжя. Одеські етнографічні читання : Збірка наукових праць– Одеса: «Одеський національний університет імені І.І.Мечникова», 2015 – С. 258-270.
Анотація
Автор систематизує українські народні календарні свята на основі етнографічних артефактів, пояснює окремі обрядові дії, звичаї та святкові символи, використовуючи український фольклор і давню дохристиянську міфологію. Свята згруповано у чотири базові модулі відповідно до головних чинників які їх спричинили. Це свята пов’язані із сонцем та місяцем; свята на честь вшанування вегетаційних та плодоносних сил землі; свята пов’язані із вшануванням роду, родини і культуру предків; свята символізують відкриття порталів («воріт»), крізь які відбувається зв’язок між світами – Явою, Навою та Правою
Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис – К.: Оберіг, 1993. – 590 с.
Анотація
Як готувалися до Свят-вечора і як зустрічали Різдво Христове, як гуляли Масляну і як поводилися у Великий піст, як святкували Великдень і які розваги припадали на Івана Купала – про це йдеться у виданні, яке знайомить з багатим і різноманітним світом народних звичаїв, за якими жили українці з давних-давен до нашого часу. Звичаї, що дісталися нам у спадщину від дідів-прадідів, не втратили свого значення й сьогодні. Збагачені кращими зразками народної творчості – обрядовими піснями, віршами, легендами, – вони є найдорожчою скарбницею духовної культури українського народу
Шкода М.Н. Традиції і свята українського народу. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 384 с.
Анотація
Книжка розповідає про календарні свята України: державні, церковні, професійні та родинні. Безліч цікавих фактів, захоплива манера розповіді роблять видання справжнім подарунком для всіх шанувальників вітчизняної культури
Боряк О.О. Україна: етнокультурна мозаїка – К. : Либідь, 2006. – 328с. іл.
Анотація
В етнокультурологічних нарисах, присвячених традиційному буттю пересічного українця XIX – першої половини ХХ ст., йдеться про свята й будні, звичаї та обряди, повір`я і символіку та багато що інше. Разом зі свідченнями очевидців, узагальненнями дослідників та маловідомим ілюстративним матеріалом із архівів та малярських майстерень усе це складає своєрідну мозаїчну панораму народного світосприйняття.
Для всіх, хто цікавиться українською минувшиною
Скуратівський В.Т. Покуть. – К.: Довіра, 1992. – 240 с.
Анотація
Ця книжка для кожного сущого в українській землі. Бо вона пам’ять роду і народу; про пісню колискову і про народження добра, про свята, звичаї, вірування… – тобто про обереги народу, про великий духовний спадок, з надією залишений нам прадідами
Максимович М. Дні та місяці українського селянина. – К. : Обереги, 2002. – 187 с.
Анотація
Видання є цінною етнографічною працею славетного українського вченого – енциклопедиста Михайла Максимовича (1804-1873). Тут широко й мальовничо зображено народні календарні звичаї й обряди, традиційний селянський побут. Значну частину матеріалів даного видання опубліковано вперше з архівних джерел.
Для народознавців, студентів, педагогів та всіх, кому дорогі духовні скарби українського народу
Лозко Г. Коло Свароже. Відроджені традиції. – К.: Український письменник, 2005. – 222 с.
Анотація
У книзі відомого народознавця Галини Лозко розповідається про непересічну значимість народних звичаїв і обрядів, пов’язаних із календарем. Кількаразові зміни літочислення впродовж двох тисячоліть зруйнували основи природного астрономічного календаря, за яким жили наші давні Предки. “Народ, що втратив свій власний календар, блукає у тисячоліттях недолі й пітьми. Лише той, хто пам’ятає, який сьогодні день, здатний відчути пульс Всесвіту”, – вважає авторка. Галина Лозко вперше в Україні порушила проблему реконструкції дохристиянського календаря Київської Русі. Міфологія власного народу розглядається авторкою як спосіб пізнання істини, а родова логіка прокладає шляхи осягнення етнічного ідеалу
Кушнір В.Г. Нариси традиційної культури українців Одещини (Миколаївський район) Одеса : СМИЛ, 2010. – 359 с.
Анотація
На сторінках видання узагальнено етнографічний матеріал, який репрезентує традиційну культуру українців Миколаївського району Одеської області. Аналізуються особливості житлобудування і облаштування побуту, висвітлюються звичаї і календарні обряди, одяг, народна кулінарія і ремесла, вірування.
Книга рекомендується етнографам та історикам, краєзнавцям, студентам і учням загальноосвітніх шкіл
Слов’янський світ: Ілюстрований словник-довідник міфологічних уявлень, вірувань, обрядів, легенд та їхніх відлунь у фольклорі і пізніших звичаїв українців, братів-слов’ян та інших народів / упоряд.: О.А. Кононенко. – Київ : Укр. міжнар. культурний центр, 2008 . – 783 с.
Анотація
З чарівним світом праслов’янського міфосвіту, з його магією, метаморфозами, з ієрархією у ньому богів, духів, з багатством народних обрядів знайомить ця книга. На основі різних досліджень, етнографічних праць, спостережень, розвідок по крихті дбайливо зібраний і систематизований великий матеріал – з маленьких осколків знань і відомостей, що дійшли до нас, складається велична картина світобачення далекого слов’янського предка
Біняшевський Е.В. Світ української писанки. – К.: Кондор, 2005. – 96 с.
Анотація
Видання присвячене життєвому і творчому шляху вченого, видатного ентузіаста української культури, зокрема декоративного станкового розпису, Ераста Володимировича Біняшевського. До нього увійшли спогади колег про Е.В.Біняшевського та його ілюстрації, зокрема писанкові розписи з усіх регіонів України
Постоян Т. Писанковий дивосвіт : Методичні рекомендації. – Білгород-Дністровський, 2000. – 90 с.
Анотація
В посібнику висвітлені питання виникнення та розвитку писанкарства як вида народного мистецтва, декодується символіка писанкових знаків. Розглядаються методичні прийоми ознайомлення дітей з писанкарством, надаються практичні рекомендації та матеріали щодо їх реалізації, вдумливе виконання яких сприятиме формуванню навичків монологічного мовлення (логічного, точного, правильного, виразного, багатого, образно-емоційного), необхідного в любій сфері мовленевої практики.
Для викладачів і студентів університетів, педагогічних інститутів, а також для вчителів початкових класів та вихователів дошкільних закладів, батьків
Гайнова Є. Відроджуємо писанку на Полтавщині // Народне мистецтво (Folk Art of Ukraine) – 2004. – №3-4. – С. 54-58.
Гайнова Є. Творчість – чиста молитва духу // Народне мистецтво (Folk Art of Ukraine) – 2008. – №1-2. – C. 68-69.
Кобальчинська Р. Сяйво писанки // Народне мистецтво (Folk Art of Ukraine) – 2001. – №3-4. – C. 36-39.

Список літератури