БІБЛІОТЕКА ІЗМАЇЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

3 березня — Всесвітній день письменника

Професія письменника з’явилася багато століть назад, але майстри слова отримали своє свято лише в 1986 році на засіданні 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу.

ПЕН-клуб – організація поетів-романістів. Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів Poets – поети, Essayists – нарисовці, Novelists – романісти. Цікаво, що абревіатура в даному випадку збігається зі словом pen – у перекладі з англійської – ручка. Організація заснована в Лондоні в 1921 році. Ініціатор створення даної структури – англійська письменниця Кетрін Емі Доусон-Скотт. Найперший склад ПЕН-клубу очолив Джон Ґолсуорсі. Згодом регіональні центри цієї організації з’явилися в 11-ти країнах світу. Зараз їх налічується вже близько 130.

Всесвітній день письменника є приводом для вшанування літературних діячів. Свято відзначають не лише романісти, прозаїки, поети, памфлетисти, публіцисти, фантасти, фейлетоністи, новелісти, есеїсти та інші майстри слова. Його по праву вважають своїм журналісти, історики та блогери. У цей день вони збираються, щоб обговорювати тенденції сучасної літератури, нагороджувати найталановитіших авторів, слухати нові вірші та уривки з романів своїх колег.

Твори, які не втрачають своєї актуальності

Роль письменника в суспільстві надзвичайно важлива. Письменник — це очі, думки та совість суспільства. В українській літературі є твори, які майстерно написані та залишають глибокій слід у серці читача. А є й такі, що, крім гарного стилю та емоцій, підіймають важливі та змістовні теми війни, соціальної нерівності, конфлікту людини із суспільством. І це робить їх актуальними на довгі роки.

Безперечно, Ви знайомі з цими творами зі шкільної програми, але сьогодні є сенс перечитати їх ще раз. Ви під іншим кутом побачити теми, які в юному віці здавалися незрозумілими. Цілком можливо, ви прочитаєте про речі, які турбують і вас, і все сучасне суспільство, та зміните свою думку про класичну українську літературу.

Олександр Довженко «Україна в огні»

У кіноповісті зображено український народ за часів Другої світової війни. Майстерно описані всі типи персонажів: герої, зрадники, окупанти і пристосуванці. І як ніколи актуальною сьогодні є тематика війни та участі в ній українців. Хтось пішов на фронт, хтось опинився у стані ворога, а хтось наживається на чужому горі. У творі дуже гарно описано, як легко українців розсварити і розкинути по різні сторони барикад, що ми не можемо не помічати в нашій сучасності

Михайло Коцюбинський «Intermezzo»

Актуальність цієї новели не зникне, допоки не зникне остання людина в цивілізованому світі. Адже поки існує розумна людина — існує її відвічна боротьба з собою та навколишнім світом. А у великому місті кожному часом хочеться сховатись або втекти на край світу, щоб залишитися на самоті. Облишити все, аби тебе оточували лише тиша, сонце і природа. А місто простягає свої залізні руки до твоєї душі. Той, хто хоча б одного разу прочитає цей твір, — безперечно захоче перечитати його знову

Ольга Кобилянська «Людина»

За часів Ольги Кобинянської ідеї фемінізму не були властивими для України. Але письменниця певно випереджала свій час, адже твір її лишається актуальним і донині. Він розкриває проблематику ставлення суспільства до жінки та її ролі у цьому суспільстві. Ідею необхідності відстоювання жінками своїх прав та свобод, прагнення до освіти і гідної праці та поваги до жінки як до особистості

Людина — твір про молоду освічену жінку, яка не може миритись зі становищем у міщанському середовищі. Її світогляд та бачення власного майбутнього сприймаються суспільством негативно й вороже. Та дівчина, котра сповідує ідеали взаємного кохання та поваги, не збирається відступати від своїх цінностей в угоду нав’язаним стереотипам. А шлюб без кохання вважає неприйнятним

Попри те, що нині суспільство змінило ставлення до жінок, воно все ж далеке від ідеалу, тож твір досі не втрачає своєї актуальності

Михайло Коцюбинський «Цвіт Яблуні»

Людське життя сповнене як прекрасних моментів, так і моментів утрат і розпачу. Інколи вони навіть можуть переплітатися між собою, даруючи людині невідомі раніше почуття. Так сталось і з головним героєм твору. Вбитий горем батько не може нічого вдіяти, спостерігаючи, як вмирає його маленька донечка. Але при цьому він дивиться, як розквітають дерева, все навколо продовжує жити, і його оточує неймовірна краса. Таким складним поєднанням почуттів, автор намагається донести до читача, що людина — істота куди складніша, ніж вона сама про себе думає

Валер’ян Підмогильний «Місто»

Відвічний потік селян до міста в пошуках кращої долі в цьому романі описаний зовсім з іншого боку. Твір написаний у форматі, що не є притаманним українській літературі того періоду, адже автор був одним із тих, хто випереджає час.

Герой твору — амбіційна селянська молодь, що потягнулася із села до великого міста аби здобувати освіту, розвиватися та реалізовувати власні амбіції

Михайло Старицький «Не судилося»

Соціально-психологічна драма, що розкриває складність відносин між людьми з різним фінансовим становищем. Коли лише гроші визначають твоє місце у житті, щире кохання обертається трагедією. Твір вдало розкриває конфлікт особистості, що йде проти громадськості. Безперечно, він вартий уваги в будь-який час

Юрій Яновський «Вершники»

Серед тоді ще радянської літератури цей твір був справжньою знахідкою, адже між його рядками яскраво просвічувався головний заклик до українців — досить вбивати одне одного за чужі ідеали. Він був актуальним, коли українці знаходилися в радянській окупації і на стороні ворога боролися проти іншого ворога. Він є актуальним і зараз, коли вороги внутрішні та вороги зовнішні розділили народ на дві частини і зіштовхнули в новій війні

Марко Вовчок «Інститутка»

Манірна легковажна панночка, що повернулася після навчання в Інституті шляхетних дівчат у маєток своєї бабусі, згодом стає жорстокою повелителькою людських доль, що призводить до гострого соціального конфлікту

Твір описує миролюбність українців, які все ж рано чи пізно втомлюються від несправедливості та пробуджуються до протестів й боротьби. Але це також соціально-побутовий твір, більшість уваги в якому приділено різним соціальним верствам та конфліктам між ними, що є актуальними й досі