Григорій Квітка-Основ’яненко – письменник-ювіляр 2023
До 240-річчя від дня народження Григорія Квітки-Основ’яненка працівники бібліотеки ІДГУ (відп. В. Колєва, О. Колесникова) розгорнули книжкову виставку “Корифей українського слова”, з якою можна ознайомитись у фойє університету.
Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко, класик української літератури, великий письменник і драматург, засновник жанру художньої прози в українській літературі, народився 29 листопада 1778 року в Харкові.
Досягнення Григорія Квітки-Основ’яненка
Якщо «Енеїда» Котляревського показала, що українська мова ідеально підходить для написання літературних творів, то Григорій Квітка-Основ’яненко першим створив повноцінний жанр епічної прози, змусивши світ зачитуватися нею, перекладати його повісті, водевілі та історичні розповіді про Україну десятками мов світу.
Він автор перших серйозних художніх творів, написаних літературною українською мовою. Своєю творчістю Квітка-Основ’яненко змусив замовкнути останніх скептиків у середовищі інтелігенції Російської імперії, які до цього часу вважали українську «народну» мову непридатною для повномасштабної літературної творчості.
Так, завдяки Григорію Квітці-Основ’яненку українська нація отримала повноцінну літературну прозу, а через десятиліття – поезію Тараса Шевченка, що створило фундамент класичної української літератури, на якому згодом виросли твори Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Коцюбинського та ін.
Квітка-Основ’яненко – письменник, що наблизив українську літературу до народу. Його повісті й оповідання написані як жива розповідь, що ведеться від імені «людини з народу». Образ народного оповідача дає можливість бачити й оцінювати події з точки зору звичайного сільського мешканця, вплітати в нитку сюжету фольклорні матеріали, що підвищує художню виразність творів, їх правдивість.
В очах суспільства Квітка звеличив жителя української села – простого трудівника. Письменник показав не лише українському суспільству, а й читачам всього світу глибину душі простої людини-хлібороба, яка вміє не тільки працювати, але й любити всім серцем.
Цікаве про Квітку-Основ’яненка
Як згадують сучасники літератора, Квітка-Основ’яненко був людиною цікавою, приємною в спілкуванні. На життєвому шляху великого українця траплялися різні, часом навіть комічні випадки:
- перші твори Квітка-Основ’яненко написав російською мовою 1816 року. Поезія й оповідання Квітки-Основ’яненка опубліковані на сторінках «Українського вісника», співредактором якого був сам письменник, а також у виданні «Вісник Європи». Проби пера схвалення критиків не отримали. Літературознавці того часу назвали твори Квітки «не надто досконалими»;
- тільки українська мова допомогла відкритися всім граням таланту Григорія Квітки-Основ’яненка. Сучасники письменника відзначають, що важливе значення в розвитку письменницького таланту має особистість його дружини. На думку знайомих письменника, завдяки Ганні Григорівні знаменитому харків’янину вдалося стати літератором. Дружина була для нього першим вдячним читачем і дуже суворим критиком. Працювала вона класною дамою в харківському Інституті шляхетних дівчат;
- твори Квітки-Основ’яненка гуманні, в них міститься стільки надмірного співчуття до людей, що навіть Іван Франко називав його одним з письменників, який увійшов до числа перших авторів «людської повісті»;
- читачам драматургічні твори Квітки-Основ’яненка більше припали до смаку, ніж проза. Його п’єси «Шельменко-денщик» і «Сватання на Гончарівці» досі не сходять зі сцен українських та зарубіжних театрів, незмінно користуються популярністю;
- церемонія поховання Квітки-Основ’яненка зібрала майже все місто, харків’яни бажали провести його в останню путь. Письменника поховали на Холодногірському цвинтарі, але в 1930-х роках церкву на місці поховання знесли, звільнивши землю під будівництво стадіону. Надгробок було перенесено до Покровського собору, а через деякий час – на друге міське кладовище. Тож зараз вже навряд чи можна з упевненістю сказати, чий прах покоїться під надгробком з ім’ям знаменитого літератора;
- відомою зі слів драматурга є історія його роду. В 1604 році в Київ невідомо звідки прийшов старий дід з онуком-сиріткою на ім’я Григорій. Через деякий час дідуся не стало, а Григорій у місті прижився. Хлопець був дуже красивим і добрим за характером, тому й почали його називати Квіточка, а коли виріс – просто Квітка. Гарний хлопець привернув увагу доньки київського воєводи, дівчина парубкові також сподобалася. Після таємного вінчання молодята підмовляють невелику групу козаків, разом вони здійснюють втечу на вільні, мало освоєні на той час землі Лівобережжя. На березі річки Уди втікачі заснували поселення, що потім розрослося до Харкова. Праправнука засновника хутора Основа сучасні українці знають як Григорія Квітку-Основ’яненка. Цю розповідь виклав в одному зі своїх творів сам письменник, історичні факти красиву історію не підтверджують.
